Bugatti завершив «комахову» серію новим Mistral

Американський колекціонер отримав уже четвертий Bugatti з «комаховою» темою. Новий W16 Mistral Fly Bug надихався бабкою й став фіналом серії.

Bugatti знову звернувся до світу комах. І цього разу історія дійшла вже до четвертого автомобіля в одній приватній колекції.

Американський колекціонер отримав W16 Mistral Fly Bug — ще одну індивідуальну версію, створену в межах програми Sur Mesure. Для марки це, по суті, черговий показовий приклад того, наскільки далеко може зайти персоналізація, коли бюджет обчислюється вісьмома цифрами.

Новий проєкт став фінальним штрихом у цілій серії машин із «комаховими» образами. Цього разу в Bugatti надихалися бабкою. Саме її риси лягли в основу дизайну, де поєднали складне оздоблення, впізнавані фірмові деталі та знайому технічну основу.

Четверта Bugatti для одного колекціонера

W16 Mistral Fly Bug поповнив і без того дуже незвичний гараж. Раніше там уже з’явилися Veyron Grand Sport Vitesse Hellbug, Chiron Hellbee та Divo Lady Bug. Тепер до них додався ще й Mistral у виконанні Fly Bug. Тобто це вже четверта машина з подібною тематикою.

У Bugatti кажуть, що програма Sur Mesure і створена для клієнтів, для яких суми в мільйонах — лише стартова точка. У такому форматі компанія готова реалізовувати майже будь-які ідеї, якщо це технічно можливо. У випадку з цим замовленням дизайн-команди в Мольсгаймі та Берліні звернулися саме до бабки як до головного джерела натхнення.

Звідси й назва Fly Bug. І хоч сам проєкт може виглядати як гра з природним образом, виконання тут цілком серйозне.

Лак, що змінюється разом зі світлом

Кузов Mistral отримав індивідуальний колір Dragonfly Blue. Це відтінок, який переходить від бірюзового до глибокого синього залежно від освітлення. Так у Bugatti намагалися передати той самий переливчастий ефект, який мають крила бабки.

І це ще не все.

Автомобіль прикрасили унікальним візерунком з еліпсів, який стає щільнішим ближче до задньої частини кузова. За задумом він перегукується з оформленням Divo Lady Bug, але тут є ще одна важлива деталь — у сам візерунок інтегрували емблему Bugatti Macaron.

У компанії назвали саме це одним із найскладніших технічних завдань у всьому проєкті. І тут добре видно, як дрібні на перший погляд елементи можуть вимагати дуже великої точності, коли йдеться про індивідуальне замовлення такого рівня.

Салон теж не оминули

Той самий еліптичний мотив продовжується і всередині. Його перенесли на дверні карти, де поєднали шкіру та Alcantara, щоб створити об’ємний 3D-ефект. У салоні зберегли двомісне компонування, а сама кабіна виконана в синьо-чорній гамі, що перегукується із зовнішнім оформленням.

Є й ще один акцент. Уже не про бабку.

На селекторі передач зображено Rembrandt — відому фігурку Dancing Elephant, яка давно асоціюється з Bugatti.

Такий підхід робить інтер’єр не просто дорогим і складним, а дуже особистим. У ньому читається не лише фірмовий стиль марки, а й окрема історія, зібрана з кількох символів, важливих для бренду.

Під кузовом усе знайоме

Попри всю ексклюзивність зовнішності та салону, технічна частина тут не змінилася. W16 Mistral Fly Bug побудований на шасі Chiron, як і всі 99 екземплярів моделі Mistral, які вже розпродані.

Під капотом працює знайомий 8,0-літровий W16 з чотирма турбінами. Він розвиває 1 579 к.с. (1 177 кВт / 1 600 PS) і 1 600 Нм крутного моменту. Саме ця силова установка й залишається головною технічною основою для Mistral — незалежно від того, наскільки унікальним є конкретне замовлення.

Bugatti не розкриває, скільки коштував саме цей автомобіль. Але якщо врахувати рівень персоналізації та те, що базовий Mistral без опцій стартує приблизно від 5 млн євро, або близько 5,9 млн доларів до податків, сума за Fly Bug явно вийшла значно більшою.

Колекція, що давно вийшла за межі звичного

Якщо скласти всі чотири Bugatti в одному гаражі, виходить сума, яка вже давно живе у світі восьмизначних цифр. У самій компанії припускають, що загальна вартість цієї колекції значно перевищує 30 млн доларів. І це без урахування податків.

Для клієнтів Sur Mesure такий масштаб, схоже, не виглядає чимось дивним. У цьому сегменті важить не лише сам автомобіль, а й те, наскільки точно він передає задум власника. Саме тому Bugatti і може дозволити собі настільки вузькі, майже артоб’єктні проєкти.

Fly Bug у цій історії став завершальним акордом. За словами Bugatti, це останній розділ багатоступеневої подорожі світом «комахових» машин. Отже, ідея з натхненим мурахою Tourbillon, принаймні зараз, уже виключена.

У підсумку маємо не просто ще один рідкісний гіперкар, а фінал цілої серії, побудованої навколо однієї творчої теми. Для Bugatti — це спосіб показати, наскільки далеко може зайти індивідуалізація. Для власника — ще один унікальний автомобіль, якого більше не буде ні в кого.